пʼятниця, 18 лютого 2011 р.

Legas – ego sum… ты читаешь – я существую

Правда и ложь – взаимоисключающие понятия, хотя взаимоопределяют и взаимодополняют друг-друга...  Философия, как способ обобщения принципов и форм понятийно-мыслительного процесса, в каждом географически-этническом регионе специфически, выделяет свои, семантически различные, варианты логической полноты и целостности их диалектической взаимосвязи.
Действенность и активность сознания определяется уровнем и насыщенностью чувственной абстракции, опытным путём достигнутой в познании физически реального и виртуально моделируемого…  Именно по этой причине жизнедеятельность человека зиждется на парадоксах: упорно движемся к определённой (хоть и не всегда нужной) цели, не зная, достигнем ли её.  Чаще тратим время попусту, тайно надеясь на чудо вечной жизни…  Авантюризм живого в неживой среде – вершина беспечности временного…
Представляя человечество в его единичном элементе, необходимо вовлечены в этот всепоглощающий процесс...  Каждый желает (и пытается) понять, объяснить, предвидеть: влечение и отвращение, радость и разочарование, своё и чужое, связь и разрыв, потерю и обретение, положительное и отрицательное...
... и каждый принимает решение сам...
Стихи – символическое чувственно-осязаемое вербально-выраженое звено в цепи этих извечных, определяющих развитие, противоположностей…
Разум, осознающий бессилие мысли, им рождающей, постоянно стремящейся вырваться из плена конкретного тела и заключённый, в этот момент, в нашем сознании, временно существуя в бесконечности времени, а сейчас персистируя в нас – таких же временных, – объединяет крохи сознания, образуя эфемерное вечное…
Многие, быть может, с этим не согласятся…
Это их мнение …

Legas – ego sum… ты читаешь – я существую

Александр Торохтин
 Крохи сознания/  Стихи/ 01.2011

Я – мов пісочний годинник...


До 60-річчя від дня народження поета В.Густі

Серія “Між Карпатами і Татрами” (Випуск 15)
 презентує вибране з доробку відомого закарпатського
 поета Василя Густі у словацькому перекладі Валерії Юричкової.

– Лаці, ходь козі пасть на пасовіско! Козі в хлеві конаю, а ти лен лопту копаш! – кликав сина-непослуха сусід Клінґа-бачі. Той, зазвичай, не відгукувався, і тоді чоловіка виручав малий Василько Густі: йому не важко було разом зі своїми випасти й сусідські кози. За це Клінґа-бачі пригостить хлопця чимось смачненьким і понарозказує-понаприказує своєю чудною мовою усілякі бувальщини, казки, татранські легенди й перекази, від яких допитливому синьоокому дітвакові перехоплюватиме подих…

(із передмови  Тетяни Ліхтей)

Я – мов пісочний годинник...
Крупинками своїх вчинків,
Помислів і почуттів
Пересипаюсь із вділених мені
Богом літ –
Теперішніх і прийдешніх –
У минуле.
З кожною миттю
Меншає в верхній чаші.
Більшає в чаші нижній
Моїх вчинків, помислів і почуттів.
Колись настане той час,
Як верхня чаша зовсім спорожніє,
Зате нижня – буде повною.
Можливо, хтось переверне
Мій пісочний годинник.
І він оживе.
Але це вже буде у іншій долі
І в іншому часі...

Цього вечора ти візьмеш мої крила


трохи.... передмови

... Інна Мочарник називає свою книжку «Химери», і вже тільки цим вибивається зі стрункого ряду молодих екзальтованих поетес, котрі плекають ефемерну духовність. Що мають значити ці химери?! Який ключ підібрати, аби розшифрувати замисел авторки? Який пін-код ввести? Нормальні люди від поезії отримують задоволення, а не займаються самокатуванням на кшталт «що автор хотів сказати цим текстом?», «який секрет криється в назві збірки?!»
 .....................................................................................................................
    Цією  збіркою починається довга дорога Інни Мочарник у літературу. Якою вона буде – ще ніхто не знає. Але дорога починається під нашими ногами і подолає її тільки той, хто йде. Скажу навіть більше: найбільше заворожує навіть не кінець шляху, мета подорожі, а сама хода.

                                                                                                                                                                Андрій  Любка


цього вечора ти візьмеш мої крила
і підеш не прощаючись
зрештою наша історія може закінчитися
і так тільки що маю робити з цим
романом якого я не писала
… поки сиджу на підвіконні і дивлюся
на відсунутий стілець
дія буде розвиватися пізніше і все
що залежить від мене лише декорації
вони старі як світ і фарба майже
злізла
є ще десь крихітна надія що ти
не прийдеш і все буде як раніше
крила ж паперові тому і гадки не маю
куди ти з ними в такий дощ…

Не є ліпших спÿваночок як в нашому краю!



 Упорядники збірки є заслужений працівник культури України, композитор, Михайло Керецман та старший викладач Ужгородського коледжу культури і мистецтв Юрій Чорі


Народні пісні майже з кожного району Закарпаття подаються з текстами і мелодіями. Основна частина пісень, а їх нараховується до 200, про рідний край, парубочі та дівочі, ліричні, родинно-побутові, дитячі, жартівливі та колискові.   Видання базується на основі записів фольклористів, П. Милославського, Ф. Колесси, Ю. Костьо, С. Мартона, Д. Задора, В. Гошовського, М. Кречка, М. Керецмана, В. Мадяр-Новак, а такакож В. Баганич, М. Малильо, О. Прокоп.


http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-79444-V-Uzhhorodi-pobachyla-svit-zbirka-zakarpatskykh-spivanok




середа, 16 лютого 2011 р.

ФАНТАСТИЧНИЙ БЕСТСЕЛЕР МИХАЙЛА ТЕМНОВА



Відгук про книгу...
Юрій Шип,
член Національної спілки письменників України

Чесно кажучи, народження першої ластівки — книги непередбачуваного як у житті, так і в журналістиці, Михайла Темнова, для мене не було несподіванкою, бо довідався ще кілька років тому, що він пише щось вагоме і важливе. Проговорився пан Михайло про свій задум, коли ми в крижаній ополонці “моржували” (в річці Уж неподалік пішохідного моста в обласному центрі). Однак я не сподівався на такий солідний сюрприз.
            Переді мною книга “М.Ю. Темнов. Сады хаоса: фантастический роман (Ужгород: Полиграфцентр «Лира», 2010. - 336 с.).