Чи існує зв,язок між подіями?...

Ще вчора твої очі різали строки... "А у нас то и перемен нет. Маленькие, подленькие и жадненькие люди, а скорее людишки задают всюду тон: и в политике, и в культуре, и в быту. По сути, происходит духовная деградация общества. Мы, выросшие на «Трудно быть богом», «Фаэтах» и «Часе быка», знали как аксиому и бесспорный закон: нельзя быть скупым, завистливым и подлым. Надо обязательно быть щедрым и добрым, хотя добро должно непременно быть с кулаками, как у дона Рунаты из «Трудно быть богом» или Максима из «Обитаемого острова». Это мир больших людей великой страны под названием «Мечта».
 А сьогодні цей світ у твоїх долонях....

І відкривались брами,

що не вели нікуди,

і починались драми - 

з часом змагались люди.

Не заживають рани

витязів хронотопу...

Все вже бувало з нами.

Навіть ремей потопу.

Поетеса....Надія Панчук, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної преміїї ім. Ф.Потушняка, є авторкою дев,яти поетичних збірок:
 "На обрії - гори" (1980), "Ранкові поїзди" (1985), "Заповідний ліс" (1993), "Vixi" (1997), "Дика пряжа" (2000), " ... тільки завтра..." (2003), "Різні наголоси" (2004), "Місця надій" (2005), "Стоп-кадри" (2006).

Із вступного слова Тетяни Ліхтей до останньої збірки Надії Панчук "У щілині між століттями": "...Тільки добре підготовлений читач у куцих текстах-фрагментах зуміє вловити напрям, вібрацію думки, натяки і недомовки. Тільки читач-інтелектуал зможе розкодувати як те, що вже сказано авторкою, так і те, про що мало не до надриву... промовчано (розкрились маків спечені уста, та хто збагне їх гарячкову мову...").

***


Польоти в машині часу

найліпше витримує

правда.

Брехню 

в невагомості нудить.

***

Під склепінням історії - 
сутінь,
гомін лунко розгулює в залах...
Нам веліли сюда прибути,
а для чого - так і не сказали.
Вінценосний скінчився момент,
все змінилося - аж до погоди.
Усвідомлюєш - ти інструмент
у зомлілих руках природи.
Під склепінням історії всі ми -
від печер до Химер Хіросіми...
Може, знати хоч ви, троглодити,
що природа збиралась робити?


***


... А доба навперейми гребе
і пороги стирає на порох,
і загойдане "завтра"
не бачить себе
в каламутній воді "учора".
Ледь дійшовши
в абетці до "Б",
попід чорними
крилами часу,
 ця доба
почуває себе
як розбійник
під іконостасом.


http://viza.uz.ua/news/2474


http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-75945-Nadiia-Panchuk-vidznachatyme-70-richchia-prezentatsiieiu-zbirky-Skoromoroz