Я – мов пісочний годинник...

До 60-річчя від дня народження поета В.Густі

Серія “Між Карпатами і Татрами” (Випуск 15)

 презентує вибране з доробку відомого закарпатського

 поета Василя Густі у словацькому перекладі Валерії Юричкової.

– Лаці, ходь козі пасть на пасовіско! Козі в хлеві конаю, а ти лен лопту копаш! – кликав сина-непослуха сусід Клінґа-бачі. Той, зазвичай, не відгукувався, і тоді чоловіка виручав малий Василько Густі: йому не важко було разом зі своїми випасти й сусідські кози. За це Клінґа-бачі пригостить хлопця чимось смачненьким і понарозказує-понаприказує своєю чудною мовою усілякі бувальщини, казки, татранські легенди й перекази, від яких допитливому синьоокому дітвакові перехоплюватиме подих…

(із передмови  Тетяни Ліхтей)

Я – мов пісочний годинник...

Крупинками своїх вчинків,

Помислів і почуттів

Пересипаюсь із вділених мені

Богом літ –

Теперішніх і прийдешніх –

У минуле.

З кожною миттю

Меншає в верхній чаші.

Більшає в чаші нижній

Моїх вчинків, помислів і почуттів.

Колись настане той час,

Як верхня чаша зовсім спорожніє,

Зате нижня – буде повною.

Можливо, хтось переверне

Мій пісочний годинник.

І він оживе.

Але це вже буде у іншій долі

І в іншому часі...

***

Som ako piesočné hodiny...

V zrnkách svojich skutkov,

úmyslov a pocitov

presýpam roky, ktoré mi vydelil

Boh –

terajšie i budúce –

do minulosti.

Každú chvíľu

je menšia vrchná čaša

a väčšia je spodná čaša

mojich skutkov, úmyslov a pocitov.

Raz príde čas,

keď bude vrchná celkom prázdna,

a spodná sa naplní po okraj.

Možno niekto obráti

moje piesočné hodiny

a tie ožijú.

Ale to už bude iný príbeh

v inom čase...

У якому я усамітнююсь

Від усіх цих парадоксів.

Та й дивак я!

Хіба самотній може іще й усамітнитись.

Я уявляю людину,

Якій потрібні щирість моя і ніжність,

Досвід мій і дорога,

По якій додому іду

Під парасолею своєї самотності.

v ktorom budem osamotený

od týchto všetkých paradoxov.

Naozaj som čudák!

Či môže osamelý ešte viac osamieť?

Predstavujem si človeka,

ktorý potrebuje moju úprimnosť a nehu,

moju skúsenosť a cestu,

po ktorej kráčam domov

pod dáždnikom svojej osamelosti.